Вівторок, 16.07.2019, 14:43


Школа - це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє. А. Барбюс

Healthy schools+

Джура+

Накази та розпорядження+

Семінари та конференції+

Корисні посилання+

Контакти+


Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 335


Марганчани - учасники Параду Перемоги 1945 р.

Slideshow Image 1
    Воробйов Іван Гаврилович народився у 1926 році в станиці Радянській, Краснодарського краю. По закінченні школи, працював в колгоспі. Весною 1943 року проклав першу борозну. Цього ж року пішов добровольцем на фронт.
    Поїзд мчав із Чехословаччини в Москву. Серед інших пасажирів в ньому їхали для участі в Параді Перемоги 20 посланців 15-ї окремої Червонопрапорної штурмової бригади, яка входила в резерв головного командування. Кожен ще відчував на собі міцні обійми бойових побратимів, але саме зараз з усією повнотою усвідомлювалась подія,учасниками якої вини мали стати.
   На Бать-ків-щи-ну! На Бать-ків-щи-ну!- жваво вистукували колеса пасажирського поїзда. І з кожним наступним кілометром вона, Батьківщина, вселялась в душу хвилюванням., яке можна порівняти тільки з очікуванням скорої зустрічі з матір’ю, яка давно не бачив. Воно посилювалось від свідомості того, що мав би її і не побачити..Скільки причн для цього буо! А скільки бойових друзів не побачать її!
   За вікнами проносилась земля із слідами війни і паростками пробудження до життя. Це пробудження світилось в обличчях сотень людей, які їх стрічали на вокзалах. Їм тиснули руки, їх обіймали. Обіймали з безмежною радістю і ще невиплаканим горем. І тоді вони зрозуміли, що мужність потрібна не тальки для бою, а й для того, щоб пережити радість. Бо здобута вона великою ціною.
   - Про що задумався, синок? - звернувся до Івана Воробйова старший товариш.
«Синок»… Це теж прозвучало незвично і зворушливо. Зустріч з Батьківщиною пом’якшила воїнам серця. І тільки зараз про себе відмітив що він, дев’ятнадцятирічний старший сержант, дійсно годиться товаришу в сини.
  - Розумієте, в Карпатах я друга поховав Василя Шкарина. Обидва ми із Радянської станиці, що в Краснодарському краї. В одному класі вчились, чесною 43-го по першій борозні проклали. І він знову замислився, повторюючи весь свій шлях від тієї борозни. Шлях важкий і славний.
   Перший орден Червоної Зірки Іван Гаврилович Воробйов отримав за Букринський плацдарм.Був вересень, і Дніпро широкий кипів від вибухів. Майже поруч з берегом човен кулеметного розрахунку Воробйова пішов на дно. Під вогнем бійці дістали з води кулемет і вступили в бій.
   А це було в Карпатах, в районі Яблунецького перевалу. Єдину дорогу між проваллям і стіною гори ворог зірвав. Наступ танкового батальйону припинився. Командир роти Герой Радянського Союзу М.Воронцов наказав Воробйову вийти з відділенням в розташування батальйону і забезпечити йому прохід для наступу. Ворог зосередив на цьому місці всю силу вогню.
   - Ми розуміємо, - сказали танкісти, - що для цієї роботи потрібна ніч, але чекати не можна.
   І вони поповзли. Заздалегідь намітили, в якому місці зірвуть гору, щоб засипати на дорозі велику яму. Але вся трудність була попереду – під вогнем довелось довбати в горі шуфри для вибухівки.. Через деякий час велика сила струсила землю. Танки рвонулись вперед. Завдання відділення виконано. Але й стрій повернулись двоє з восьми.
   Третій орден Червоної Зірки Іван Гаврилович отримав за визволення міста Мукачево. На підступах до нього поховав друга дитинства Василя Шкарина. І ось вона, Москва! Скільки разів Воробйов в думках переносився до неї. Ходив по ній у вільний від підготовки до Параду час і паро себе повторював слова: «Москва! Москва! Люблю тебя как сын, как русский, сильно, пламенно и нежно».
Настав день 24 червня 1945 року. Не дивлячись на те, що зранку накрапав дощ, у столиці вирувало святкове піднесення. Звучала музика оркестрів, москвичі йшли до Красної площі для участі в демонстрації, вони заповнили всі тротуари.
   «Парад, струнко!» - лунає над площею. Покотилась потужна хвиля оплесків. Коли годинник відбив 10.00, із Спаських воріт виїхав на коні Маршал Радянського Союзу Г.К.Жуков. Полилась урочиста мелодія Глінки «Слався!»
   Западає тиша і звучать слова рапорту командуючого парадом Маршала Радянського Союзу К.К.Рокосовського. Повз Мавзолей В.І.Леніна пішли під бойовими знаменами полки Карельського, Ленінградського, 1-го Прибалтійського, 4-го Українського фронтів, полк Військово-Морського Флоту і інші. На чолі їх йшли уславлені генерали, маршали родів військ і Маршали Радянського Союзу. Назавжди залишився момент, коли двісті ветеранів війни під барабанний бій кинули до підніжжя Мавзолею В.І.Леніна двісті знамен німецько-фашистської армії.Той історичний день живе в пам’яті Івана Гавриловича з усіма його подробицями.
   По закінченні війни посвятив себе службі в Збройних силах. Служив в м. Бориславі, м. Болехові, м. Дубно, Дрогобичі Львівської області. У 1967 році мобілізувався з рядів Збройних сил та змінив місце проживання, переїхав до міста Марганця. Працював тренером з кульової стрільби в ДЮСШ № 1, потім охоронцем в центральній ощадкасі.
   23 лютого 1976 року Іван Гаврилович помер. Поховано його на кладовищі в с. Новоселівка.



Просвітницька кампанія
"Уважні батьки"







«  Липень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Національна дитяча гаряча лінія

Національна гаряча лінія

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання